Понад пів тисячі судових рішень щодо порушення перетину українського кордону: аналіз практики

Юристки Одеської громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини провели аналіз практики притягнення до адміністративної відповідальності за перетин державного кордону та адмінкордонів з тимчасово окупованими територіями під час війни.

1. Порушення правил перетину кордону

Воєнний стан забороняє виїзд чоловіків призовного віку за межі території України. З початку дії даного обмеження, у почали зустрічатись випадки використання паспорту іншої держави для виїзду з України.

Чоловіки, які мають громадянство іншої країни одночасно з громадянством України, стали перетинати кордон за неукраїнським паспортом. Відстежити наявність другого паспорта митний контроль не завжди має змогу.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство»,  в Україні діє принцип єдиного громадянства, відповідно до якого, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідно і український кордон такі громадяни мають перетинати за українськими документами.

Документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадянами України» є: 1) паспорт громадянина України для виїзду закордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) посвідчення особи моряка; 5) посвідчення члена екіпажу; 6) посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну. Аналогічні норми закріплені у постанові Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України».

Таким чином перетин кордону України громадянином України за паспортом іншої держави є адміністративним правопорушенням, яке слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Санкція цієї статті передбачає накладення штрафу в розмірі від 3400 до 8500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на 15 діб.

Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень після 24 лютого 2022 року, прикордонники виявляють порушення правил перетину кордону України. Але протоколи часто складаються з порушеннями.

Так, в період з 1 березня 2022 року по 12 грудня 2022 року, Єдиний реєстр судових рішень налічує близько 528 судових рішень за результатами розгляду матеріалів, поданих працівниками Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Але приблизно третина від загальної кількості рішень – рішення про закриття провадження по справі.

Судами у вказаній категорії справ виявлялись помилки в оформленні працівниками прикордонної служби протоколів про адміністративні правопорушення. Найчастіше помилки полягали в неточності опису суті правопорушення, який має точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, за якою складено протокол; у неправильному оформленні додатків тощо.

Так, наприклад у справі 166/757/22. Судом розглядалась справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 ч.1 КУпАП, жінки, яка перетинала кордон України за паспортом іншої держави. Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, прийшов до висновку повернути її на доопрацювання з наступних підстав. По-перше, паспорти особи, яка перетинала кордон, завірені не посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а самою жінкою. Поряд з цим, копії паспортів складалися не з усіх їх сторінок, а лише 1,2,3,12,13 сторінки паспорта громадянина України, 1 та 44 сторінки паспорта громадянки Російської Федерації, а тому не можна було встановити, що саме 44 сторінка відноситься до паспорта російської федерації жінки. Окрім цього, до протоколу долучено пояснення жінки від 09.09.2022 року без зазначення посадової особи, яка його відібрала.

Зустрічаються також справи, де в протоколах не зазначені кваліфікуючі ознаки. Суд  не може самостійно вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку вийде за межі суті правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення.

Тобто, помилки, які допускаються при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, можуть призводити до затягування судового процесу чи навіть до закриття провадження по справі і уникнення правопорушником відповідальності

Частина справ закривається у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Так, постановою Мостинського районного суду Львівської області від 7 жовтня 2022 року, провадження по справі № 448/661/22 за ч.1 ст.204-1 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Причиною спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що судом повертались матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності до Державної прикордонної служби для усунення недоліків протоколу.

З огляду на проведений аналіз, можна зробити висновок, що до закриття справ про адміністративні правопорушення призводить, зокрема, недотримання вимог статей 38, 251, 256 КУпАП під час складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженими посадовими особами прикордонної служби, щодо строків накладання адміністративного стягнення, а  також несвоєчасне надсилання матеріалів до суду, в тому числі після доопрацювання, складання протоколу без дотримання вимог законодавства.

2. Ризики притягнення до адміністративної відповідальності при виїзді з тимчасово окупованої території

Кодекс про адміністративні правопорушення України (ст. 204-2) передбачає відповідальність за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Наразі діють порядки в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, які діяли ще до початку повномасштабного вторгнення, тобто до 24 лютого 2022 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 «Про затвердження Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» та постанова КМУ «Про затвердження Порядку в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій». Враховуючи те, що:

• після 24.02.2022 року змінились території, які вважаються тимчасово окупованими, але разом з тим існує певна невизначеність в їх офіційній ідентифікації;
• довоєнні норми в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї за умов війни вбачаються такими, що не відповідають новій реальності (люди вимушені рятуватись, не думаючи, які території і за яких правил вони перетинають), -

застосування цього виду відповідальності є непередбачуваним, що не відповідає принципу правової визначеності.

Разом з тим, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень прикордонники продовжують притягувати до адміністративної відповідальності за порушення правил виїзду з ТОТ.

Гіпотезу про те, що за умов війни та невизначеності таке притягнення може бути не завжди обґрунтованим підтверджує і судова практика, яка наявна за результатами оскарження протоколів про адміністративне правопорушення. Так, наприклад. у справі 522/4876/22. Суд розглядав позов на протокол про адміністративне правопорушення за ст. 204-2 КУпАП, яке було складено на людину за те, що він 26.03.2022 року здійснив виїзд з тимчасово окупованої території АР Крим по мосту через Керченську протоку без дозволу відповідних органів влади. Вказаною постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. Як було пояснено в судовому засіданні, чоловік проживав з родиною у Маріуполі, в кінці березня зміг виїхати з родиною до Бердянська, де планував чикати на гуманітарний коридор до Запоріжжя. Проте коридорів не було, почалися перестрілки та ним було прийнято рішення рятувати родину у тому напрямку,  якому це було можливо. Вони з родиною через пропускний пункт в`їхали до Криму, з Криму до Грузії, з Грузії до Молдови і з Молдови до України. Суд встановив, що дії вчинені позивачем, які кваліфіковано як адміністративне правопорушення, у стані крайньої необхідності. Небезпека, яка виникла для життя і здоров`я позивача, його дружини та дитини, була дійсною та реальною. Через відсутність у сім`ї позивача іншої можливості покинути територію активних бойових дій, вказана загроза не могла бути усунута іншими засобами. Тому судом було скасовано постанову про притягнення до відповідальності.

Схожа ситуація була предметом розгляду судами і у справі: 138/1242/22. Після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації 24.02.2022 громадянка України шукала шляхи виїзду з м. Луганськ до неокупованої частини України, однак не могла потрапити в Україну з дотриманням порядку виїзду з ТО ТУ через легально діючі пункти пропуску у зв`язку з відсутністю останніх. На позивачку накладено штраф 1500 грн. Судом постанову про адміністративне правопорушення скасовано. Представники військової частини, які склали протокол на цьому не зупинились і  подали апеляцію на це рішення, стверджуючи, що позивачка могла виїхати з м. Луганськ (який знаходиться під кордоном з РФ) через гуманітарні коридори. Апеляційний суд не погодився з таким твердження і вказав, що ведення військових дій на території Луганської області, становить загрози життю, здоров`я та свободи українських громадян з боку агресора та по суті нівелювання базових конституційних принципів, прав та свобод громадянина України. Міста, з яких здійснювались гуманітарні коридори знаходились на значній відстані від м. Луганськ і дорога до них знаходилась під обстрілом.

3. Порядок притягнення до відповідальності

За порушення правил перетину державного кордону (ст.222-1 КУпАП) уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України складають протоколи про порушення. А рішення про винуватість особи ухвалює суд, який розглядає протокол та долучені до нього матеріали.

У випадку вчинення адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ст. 204-2 КУпАП  - незаконний в’їзд на тимчасово окуповану територію та виїзд з неї, уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України мають право самостійно (без суду) накладати адміністративне стягнення. Разом з тим, постанову про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити у суді.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. За подання скарги належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Авторки: Юлія Лісова, Тетяна Кушніренко, юристки Одеської громадської приймальні УГСПЛ

Одеська громадська приймальня УГСПЛ надає правову допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID Ukraine - USAID Україна) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.