Постраждав травмпункт та житлові будинки: історія миколаївця про ракетний удар рф

Про те, як російські військові обстріляли сучасний травмпункт міста Миколаєва, як постраждали сусідні житлові будинки та скільки коштує їхнє відновлення, розповів миколаївець Євгеній Лук’яненко. Це одна з історій, яку записали документатори Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України», які спільно з партнерами збирають свідчення воєнних злочинів рф в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для путіна».

«Скловата з травмпункту літала усюди, ніби жовті комахи»

- Мене звати Євгеній Лук’яненко, мені 47 років, живу у Миколаєві разом з 80-річною мамою. Війна застала мене вдома. Мати погано ходить, і всі ці вибухи ракет вона почула зі стін свого будинку 24 лютого рано вранці.

Ракетний удар рф нанесла за стіною мого будинку, на території травмпункту лікарні швидкої медичної допомоги. Удар був по аптеці, це сталось 1 серпня, о 01:36 ночі. Ми в цей час були вдома - я у своїй кімнаті, мама у своїй. Спочатку був один дуже сильний удар, квартира похилилась з півдня на північ. Цей удар був там, де суд, - у диспансер. 

А потім квартира похилилась від другого удару - з заходу на схід. Другий удар був прямо за стіною. Два вікна повністю розвалились, стеля обвалилась. Обвалилась стеля і в кухні, і у мами та у мене в кімнаті. Ми ходили, і вся штукатурка була просто на підлозі. У мене вікна відкриті правильно, але вони від удару відкрились повністю, відлетіли москітні сітки. А скловата з травмпункту просто усюди літала, ніби жовті комахи. Все було заповнено нею. Також на вулиці все було засипано уламками скла.

«Кондиціонер з травмпункту знайшли на стадіоні за 120 метрів від прильоту»

Євгеній показав документаторам наслідки удару 1 серпня:

- За моїм будинком знаходиться травмпункт - одна з найновіших будівель МОЗ в нашій області. Цій будівлі було лише три роки. А у 2022 році рашисти обстріляли лікарню швидкої медичної допомоги і травмпункт. Мій будинок межує з травмпунктом менше ніж у двох метрах. “Приліт” був в семи метрах від мого житла. Наразі роблю ремонт в одній із кімнат. І ось вся штукатурка зі стін та стелі. Повністю вибило два вікна, ще у двох вікнах пошкоджені механізми. Дах вже замінив і роблю ремонт далі.

За моїм будинком видно травмпункт та була аптека, яка повністю знищена. Уламки пробили мені шифер і навіть дерев’яні покриття. Сила вибуху була така сильна, що арматурну сітку зі стін травмпункту можна побачити на стадіоні, висить вона і на дубі. Кажуть, що кондиціонер з травмпункту знайшли на стадіоні, а це вже понад 120 метрів від “приліту”.

Фото з особистого архіву Є. Лук'яненка

«Щоб відновити житло, потрібно десь три мільйони»

- Мене одразу записали для видачі матеріалу, чим закрити вікна, які вилетіли. Ці листи видали лише в перших числах вересня. Весь серпень я переймався, що все намокне. Видали у міській раді плівку, але першого разу її натягнули неправильно, і тому зі стелі все текло. Зараз ремонт продовжується. Я замінив дах, за три дні фірма мені все зробила. Метал видала міська влада, але все одно я ще платив 36 тисяч за інші матеріали і 32 тисячі за роботу. І це тільки дах. Більше 22 тисяч гривень витратив на водостоки і зараз роблю ремонт у кімнаті. На це витратив ще більше 100 тисяч гривень. І це лише одна кімната. Ремонт ще не завершив. Я так думаю, щоб відновити хоча б, що було, три мільйони треба десь.

Фото з особистого архіву Є. Лук'яненка

«У мене є хобі, яке рятує всю війну»

- Наразі я не працюю, але у мене є хобі, яке рятує всю війну. З перших днів війни до мене стали звертатись військові, сапери, щоб я їм точив ножі. Це моє захоплення. І ті, хто захоплюються серйозними ножами, мене знають. Є хлопці, які розповідали, що треба було перерізати якийсь детонаційний  шнур, і його треба було відрізати один раз, а не пиляти. Бо якби вони пиляли цей шнур, їх би не було в живих. І коли вони мені про це розповіли, я навіть пишався, що приніс хоч якусь користь в цьому світі.

Я можу сказати свою думку про обстріли рф мирних міст. Вважаю, що це геноцид українського народу. Це нездорова тактика російських військ, їм хтось каже це робити. Бо я бачу по Миколаєву - знищують інститути, лікарні, абсолютно невоєнні об’єкти. Готелі, приватні будинки. Це якийсь наказ зверху, це геноцид народу.

За словами адвокатки, експертки Одеського Комітету виборців Юлії Лісової, атаки на цивільні об’єкти - це воєнний злочин, якщо це цілеспрямована акція. Також воєнним злочином буде використання зброї, яку складно контролювати, в результаті чого завдається шкода цивільним об’єктам, навіть якщо вони не були ціллю. Таки методи ведення війни заборонені Женевськими конвенціями. Щодо зруйнованого/пошкодженого житла, то законодавство передбачає надання допомоги на його відновлення, або компенсацію у разі його повного руйнування. Для цього необхідно написати заяву до органів місцевого самоврядування. Після підтвердження руйнувань спеціально створеною комісією, яка оцінює шкоду виходом на місце, передбачений порядок надання допомоги. Разом з тим, з огляду на велику кількість руйнувань, не завжди, на жаль, можна розраховувати на швидкі виплати.

Публікація підготовлена Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» спільно з ГО «Миколаївський дослідницько-аналітичний центр» у межах реалізації глобальної ініціативи «Трибунал для путіна».