Як суди південних областей України розглядають справи про колабораціонізм?

Громадська приймальня УГСПЛ у м. Одесі, яка працює на базі Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України», проаналізувала актуальну практику розгляду судами Одеської, Миколаївської та Херсонської областей справ про колабораціонізм. Зокрема, об’єктом вивчення став порядок розгляду категорії справ про колабораційну діяльність, тобто за статтею 111-1 Кримінального кодексу України: наскільки часто обвинувачений визнає вину, наскільки суд ретельно досліджує докази, які обставини лягають в основу призначення покарання, поведінку учасників судового процесу.

Важливі терміни

Для розуміння подальшого аналізу пропонуємо розібратися із термінологією:

1) in absentia – це проведення судового засідання без участі обвинуваченого у суді;
2) ухвала вироків згідно з частиною 4 статті 469 КПК – на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим;
3) спрощене провадження за частиною 1 статті 381 КПК - суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини;
4) на підставі частини 3 статті 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються;
5) натомість судове провадження у повному об’ємі передбачає дослідження доказів, допит обвинуваченого, заслухання показань свідків, судові дебати, винесення вироку.

Статистика розгляду та приклади окремих справ

Миколаївська область

Пропонуємо звернути увагу на вирок у справі, в якій обвинувачений не визнав своєї вини. Суд встановив, що обвинувачений, діючи умисно, поширював інформацію в період з 29.04.2022 року по 11.05.2022 року на своїй сторінці у facebook, яка містила публічні заперечення здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики до підтримки рішень та дій держави агресора. Тобто було скоєно злочин, передбачений частиною 1 статті111-1 КК України.

Як вбачалося з висновку спеціаліста у справі, в ході перегляду публікації з фотозображенням «Херсон въезд бандерлогам закрыт» соціальної мережі facebook, розміщеної на сторінці обвинуваченого, можна дійти висновку, що ця публікація містить інформацію з ознаками глорифікації осіб, які здійснюють збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також представників збройних формувань Російської Федерації. Так, користувач повідомляє, що «С боєм взяли мы Херсон Город весь прошли И последней улицы Название прочли А название такое Право слово боевое Николаевская улица по городу идет - Значит нам туда дорога».

У судовому засіданні обвинувачений винним себе не визнав. Пояснив, що інформація, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, є лише домислами слідчого та ніякої доказової бази не містить.

Фото: Getty Images

Одеська область

Досліджуючи вироки в Одеській області, ми наштовхнулись на більшу кількість цікавих випадків. Так, наприклад, вирок за 3 жовтня 2022 року Приморського суду м. Одеси у справі, в якій обвинувачений визнав свою вину і заявив, що розкаюється, проте суд не визнав його щире каяття. Суд встановив, що обвинувачений, в період часу з 07.04.2022 по 22.05.2022, маючи умисел на публічне поширення закликів та висловлень щодо заперечення збройної агресії проти України та підтримки рішень та дій держави агресора, у соціальній мережі «Одноклассники», розміщав публікації такого змісту: «ВОЛГОГРАДСКАЯ МОЛОДЕЖЬ НА ГЛАВНОЙ ВЫСОТЕ РОССИИ ВЫСТУПИЛА С ПОДДЕРЖКОЙ НАШИХ ВОЕННЫХ НА УКРАИНЕ, МОЛОДЦЫ! ПОБОЛЬШЕ БЫ ТАКИХ АКЦИЙ!». За висновком суду, такі публікації скеровані на публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України та підтримку рішень і дій держави-агресора.

У судовому засіданні обвинувачений визнав себе винним. Однак судом не встановлено факту щирого каяття зі сторони обвинуваченого, так як жодних дій, які б свідчили про негативне ставлення до вчиненого, обвинувачений не вчиняв, як і не виявляв осуду своїх злочинних дій. Судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок під час дії правового режиму воєнного стану, що свідчить про необхідність більш суворої оцінки дій обвинуваченого та їх правових наслідків. З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого буде призначення єдиного передбаченого санкцією статті покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади у межах максимального розміру - позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на 15 (п'ятнадцять) років.

Також є нетиповим наступний приклад вироку від 4 жовтня 2022 року, який виніс Приморський районний суд м. Одеси. Обвинувачений був визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 111-1КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 10 років. При цьому суд застосував спеціальну конфіскацію  - планшет марки «Lenovo», оскільки він був знаряддям кримінального правопорушення. Планшет переданий у дохід держави. Суд у своєму рішенні послався на частину 1 статті 96-2 КК України, згідно з якою спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно було предметом кримінального правопорушення.

Херсонська область

9 березня 2023 року Малиновський районний суд м. Одеси виніс вирок у справі, в якій особа повістю визнала свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 5 статті 111-1КК. Однак на наш погляд, суд неординарно підійшов до оцінки причин та умов злочину (в частині про рівень освіти та культурний розвиток обвинуваченого зокрема):

«…судом встановлено, що  ОСОБА_3 є громадянином України, має середньо - спеціальну освіту. До затримання працював за спеціальністю слюсарем у міськводоканалі м. Херсон. Не одружений. До кримінальної відповідальності не притягувався. Вказаний злочин стався виключно у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 не розуміє всіх негативних наслідків несприйняття однією людиною, власної ідентичності іншої людини. Думати, що лише одна нація заслуговує на життя і існуючи життєві потреби, не є помилкою, а є злочином. Насилля, яке проявляється у разі не схвалення права на існування нації є злочином проти людяності та геноцидом. Проведення референдуму у даному випадку, у стислі строки, під час ведення агресивної війни рф проти України, очевидно показує слабкість як культурних принципів існуючого політичного устрою рф так і внутрішній страх тоталітарної системи щодо свого існування. Вони не тільки не переконані у своєму успіху, вони взагалі не мають переконання у своєму майбутньому. Проведення референдуму вимагає існування загально демократичного устрою, існування права на вільну думку та висловлювання своєї громадянської позиції. У будь-якому випадку такий плебісцит повинен відбуватись без зброї та страху за наслідки свого волевиявлення. Є очевидним незаконність такого заходу демократії у даному випадку. А дії які здійснювались керівниками окупаційної влади Херсонської області є злочинними. Є також очевидним, що для участі у проведені такого заходу незаконна влада обирала осіб з мінімальною освітою, які не здатні в силу свого обмеженого культурного розвитку, незнання загальних історичних подій, розумно і критично аналізувати ситуацію яка склалась загалом у державі України. Агресивна війна, що розпочата рф проти України показує грубі порушення прав українського народу. ОСОБА_3 став фактично бездумним засобом рф для реалізації незаконних дій на території України».

Цікавим також є вирок суду in absentia за 24.05.2023 року, винесений Київським районним судом міста Одеси. У судовому процесі проводились повне дослідження доказів, допит свідків. Стисло: «Обвинувачений, проживаючи в смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області, добровільно погодився на зайняття посади в незаконно створеній окупаційною владою адміністрації на тимчасово окупованій території, та обійняти посаду так званого «голови військово-цивільної адміністрації Чаплинського району». Починаючи з 16.05.2022 року, обвинувачений здійснює прийом громадян на роботу до вказаного незаконного органу влади, зобов`язує фізичних і юридичних осіб підпорядковуватися окупаційній адміністрації, вимагає дотримуватись режиму, який встановлено окупаційними військами. Дії обвинуваченого кваліфіковано за частиною 5 статті 111-1 КК України.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтвердилась, згідно з вироком, наступними доказами. Допитаний у судовому засіданні свідок показав, що на момент подій, а саме 24 лютого 2022 року він перебував на посаді старшого дільничного офіцера поліції смт Чаплинка. Одразу після початку окупації російськими військовими він виїхав на підконтрольну територію України. За розповідями родичів, знайомих, друзів та через мережу Інтернет він дізнався про те, що обвинуваченого було призначено головою селищної ради. У мережі Інтернет поширювався відеоролик, де обвинувачений дає інтерв'ю російським ЗМІ. На цьому відео обвинувачений розповідає, що російська влада у селищі тепер назавжди та про те, як саме обвинувачений буде розвивати громаду. Також були допитані інши свідки, які надали схожі показання та було проведено впізнання за фотографіями. Обвинуваченому заочно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього належного йому майна з позбавленням права обіймати посади в будь-яких органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 15 років.

А що  із захистом по даній категорії справ?

Досліджуючи тексти вироків, ми помітили, що активних дій у судових засіданнях, з боку сторони захисту не відображено. Захисник здебільшого згадується там, де процес здійснюється на підставі угоди про визнання винуватості.  Там же, де процес відбувається без обвинуваченого в порядку inabsentia, або без визнання вини, вироки принаймі не відображають активних дій адвокатів, як це очікується від змагального кримінального процесу. Це дозволяє висунути гіпотезу, яка ще вимагає додаткогого вивчення та аналізу, що захисники у цих провадженнях не активно реалізують свої повноваження.

Фото: Суспільне.Черкаси

То які висновки можна зробити?

Судова практика у даній категорії справ ще формується. Різні суду на практиці застосовують різні підходи. Особливо це видно в частині призначення покарання. Більшість процесів наразі відбувається у справах, де супротив обвинуваченого мінімальний: він або визнає вину в суді, або укладає угоду про визнання винуватості ще на досудовому розслідуванні. Ще частина справ відбувається в порядку спеціального провадження (in absentia) – за відсутності обвинуваченого. Обов’язкові у цьому випадку адвокати також не відображаються у вироках як активні захисники, які оспорюють обвинувачення.

Тому ми не бачимо зараз, що вироки є результатом справжнього змагального процесу. І не можемо оцінити якість досудового розслідування і достатність зібраних доказів у цій категорії справ. Адже поки немає змагальності, поки з обвинуваченням ніхто активно не сперечається, у суду також ніби немає підстав заглиблюватись в нюанси справи. Такий «усічений» формат більшості процесів, на нашу думку, не дає можливості повноцінному розвитку судової практики у даній категорії справ, що може стати викликом, якщо буде з’являтись більше справ, де обвинувачені будуть активно відстоювати свою невинуватість.

Публікація підготовлена Громадською приймальнею Української Гельсінської спілки з прав людини у м. Одесі

Громадська приймальня УГСПЛ у м. Одесі працює на базі Одеської обласної організації ВГО «Комітет виборців України» та надає правову допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID Ukraine - USAID Україна) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.