Чи можна встановити факт реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території?

Стаття 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визнає незаконними діяльність будь-яких органів на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Разом з цим,  частина 3 статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» говорить про визнання документів, які посвідчують реєстрацію (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованих територіях. Але на практиці ця норма не реалізується. Наразі не існує процедури, яка б дозволяла легалізувати такі факти в українському правовому полі.

Для легалізації шлюбів або розлучень, які відбулись на ТОТ, не підходить навіть судова процедура встановлення фактів, яку люди проходять для отримання українських документів про народження або смерть.

Хоча стаття 315 Цивільного процесуального кодексу і передбачає можливість судового встановлення факту реєстрації шлюбу та його розірвання, реєстрацію такого факту неможливо здійснити, оскільки Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні не містять такої підстави для реєстрації акту цивільного стану для укладення / розірвання шлюбу як судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення.

Тому на практиці органи ДРАЦС відмовляють у реєстрації таких рішень. Це тягне за собою залишення цих актів неврахованими українською владою або викликає необхідність повторної реєстрації укладення / розірвання шлюбу на підконтрольній уряду України території, що в свою чергу, створює додаткове навантаження на громадян і вносить плутанину у визначення моментів виникнення певних статусів цивільного стану.

У міжнародній практиці підхід, за яким визнаються деякі документи, видані окупаційною владою, називається «намібійськими винятками», суть якого полягає в тому, що видані окупаційною владою документи можуть визнаватись у тому випадку, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження основоположних прав людини. Застосування цього підходу найбільш притаманне для визнання актів реєстрації народжень, смертей і шлюбів.

Ситуація, що склалася, фактично призводить до дискримінації осіб, які вимушені легалізувати ці стани через судові процедури, за ознакою проживання на тимчасово окупованій території. Адже від наявності легальних документів щодо цивільного стану, зокрема про шлюб, залежить можливість реалізації інших прав подружжя. Наприклад, майнових, або прав щодо дітей.

Виходом із такої ситуації було б запровадження позасудової адміністративної процедури реєстрації принаймні фактів народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу, що мали місце на ТОТ. Такі процедури будуть відповідати ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та істотно спростять життя осіб, які залишилися на ТОТ чи виїхали звідти, сприятимуть розвитку правових зв’язків їх мешканців з Україною, створять умови виконання державою Україна своїх позитивних зобов’язань щодо забезпечення прав особи навіть в умовах окупації частини її території.

Також тимчасовим вирішенням проблеми  могло б бути внесення змін в Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, які б передбачили у якості підстави внесення інформації в реєстр актів цивільного стану про одруження або розлучення – судове рішення про встановлення факту, яке має юридичне значення.

Авторки: Юлія Лісова, Тетяна Кушніренко, юристки Одеської громадської приймальні УГСПЛ

Одеська громадська приймальня УГСПЛ надає правову допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID Ukraine - USAID Україна) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.